Ендометріоз – це підступне хронічне захворювання, на яке страждає 5-10 % жінок у світі. Серед тих, хто звертається до гінеколога зі скаргами, частка хворих на ендометріоз сягає 40 %, що робить цю патологію дуже поширеною. Найчастіше страждають жінки в найбільш активному віці – від 21 до 40 років, хоча хвороба вражає і пацієнток молодших за 20.
Підступність захворювання в тому, що воно ніби й доброякісне, але з ним важко впоратися на просунутих стадіях. Тим більше, що на початку процесу симптоми ендометріозу малопомітні, і його виявляють під час обстежень з якихось інших приводів. Зокрема, ендометріоз спричиняє безпліддя у 30-50% жінок з таким діагнозом. Водночас вчасне виявлення хвороби та професійне лікування дають чудовий прогноз щодо збереження здоров’я та бажаної вагітності.
Що таке ендометріоз?
Порожнина матки зсередини вистелена особливою епітеліальною тканиною – ендометрієм. Епітеліальний шар має складну будову, його стан змінюється в унісон із гормональними коливаннями місячного циклу: розростається (проліферує) всередині циклу, частково відторгається та виходить із місячними. За певних обставин фрагменти ендометрію оселяються в неприродних місцях, це явище й називається ендометріозом.
Якщо це відбувається в репродуктивних органах (шийка, піхва, м’язовий шар матки чи яєчники), розвивається генітальний ендометріоз. Осередки в очеревині, у кишечнику, брижі, у зоні сечового міхура називаються екстрагенітальним ендометріозом. Змішана форма – ураження одразу й репродуктивних, і позагенітальних органів.
Аномальні осередки створюють проблеми через гормональну чутливість: збільшуються й потім зазнають ішемії та відторгнення в період менструацій. З кожним циклом вони поширюються, провокують спайки, створюють ризик серйозних кровотеч.
Причини ендометріозу
Хоча про хворобу відомо ще з 1927 року, конкретні причини її розвитку вивчені недостатньо. Сучасне розуміння, що таке ендометріоз – це поліетіологічне захворювання, яке виникає в різних пацієнток унаслідок дії різних чинників.
Три найпоширеніші причини:
- Ретроградний рух менструальних мас. Відторгнуті фрагменти закидаються в черевну порожнину через труби, проти шляху яйцеклітини. Подібне може відбуватися і під час операцій на матці.
- Порушення ембріогенезу. Осередки ендометрію закладаються в аномальних місцях ще на стадії плода.
- Гормональні та аутоімунні розлади, унаслідок яких нормальний епітелій очеревини перетворюється на ендометрій.
Відомі й чинники, які підвищують ризик ендометріозу в жінки. Зокрема: ранні менархе в 11–12 років, спадковість, недостатня вага, пізня перша вагітність (після 30 років), гінекологічні втручання (аборт, лікування ерозій, тривале носіння внутрішньоматкової спіралі).
ЦИТАТА ЛІКАРЯ
Конкретний механізм, за яким розвивається ендометріоз, ще вивчають. Проте відомі провокативні чинники дають можливість зберегти жіноче здоров’я. Якщо жінка має хоча б один із ризиків, варто проходити гінекологічне обстеження щороку. Це запорука ранньої діагностики ендометріозу на безсимптомній стадії, яка краще піддається лікуванню.
Помітні клінічні прояви залежать від того, де розташовуються патологічні осередки. Найпоширеніші симптоми ендометріозу:
- диспареунія – неприємні чи больові відчуття під час статевого акту;
- хронічний тазовий біль – до половини таких випадків спричиняє ендометріоз;
- аномальні маткові кровотечі – виділення крові поза циклом;
- нездатність завагітніти;
- розлади місячних – сильний біль, занадто рясні та тривалі менструації;
- порушення травлення та/або дефекації, якщо уражено кишечник чи брижу;
- явища циститу, коли відбулися засіви сечового міхура.
За певних умов хвороба взагалі не завдає відчутного дискомфорту. Наприклад, ендометріоз тіла матки на початку не має специфічної симптоматики. Причина в циклі: основні симптоми припадають на період менструацій, коли в жінки й так болить низ живота. Через це приблизно у 10 % жінок із підтвердженим ендометріозом проблему вперше виявили випадково.
Вище ми згадували про генітальний та екстрагенітальний варіанти хвороби. Розглянемо їх докладніше.
Ендометріоз матки. У разі відсіву епітелію на поверхню органа йдеться про зовнішній ендометріоз. Буває і так, що ендометрій всередині матки проростає вглиб м’язового шару, це – внутрішній ендометріоз або аденоміоз.
При ретроградному засіві часто вражаються правий або лівий яєчники, таке відбувається приблизно в половини пацієнток із діагностованим ендометріозом. Двобічні засіви зустрічаються рідше. У подібних випадках виникають симптоми полікістозу (аналогічно СПКЯ). Несприятливий варіант – розвиток великих ендометріоїдних кіст із ризиком їхнього розриву.
Ендометріоз шийки матки – теж поширений тип хвороби. Ендометрій осідає в цервікальному каналі, вростає у вагінальну ділянку шийки. Здатність завагітніти при такому перебігу захворювання зменшується.
Екстрагенітальний ендометріоз найчастіше вражає кишечник та органи сечовидільної системи, може відсіватися навіть у легені, в пупок. Прояви неспецифічні, симптоми вказують на проблеми з тими органами, де сталася інвазія ендометрію. Особливість – симптоматика посилюється перед місячними та під час менструацій (катаменіальний характер симптомів).
Попри доброякісність, хвороба без лікування прогресує невпинно: з кожним циклом вузли збільшуються, утворюють відсіви, проростають вглиб ураженого органу. За цими критеріями, ендометріоз поділяють на чотири стадії (ступені).
- Перша – одиничний осередок у якомусь із відділів тіла, розташовується поверхнево, не проростає поверхневий шар епітеліальної вистилки. За такого ендометріозу симптоми будуть практично відсутні.
- Друга стадія – вогнищ більше, ніж одне, епітеліальний шар вони проростають до основної тканини (строми) ураженого органа.
- Третя – відсіви численні, глибокі та поширені, відмічається ризик кровотеч, спайок, утворюються кісти.
- Четверта стадія – масштабне ураження, до процесу залучаються кілька органів, інфільтрація ендометрію в різних ділянках різна, первинні вогнища глибокі.
Наразі в гінекології спираються на сучаснішу та клінічно актуальну класифікацію ендометріозу за фенотипами. Основних фенотипів три: поверхневий перитонеальний (дрібні вузлики на очеревині, турбує біль), ендометріоїдні кісти яєчників (біль, розлади овуляції), глибокий інфільтративний ендометріоз – ураження вглиб на 5 мм і більше, сильний біль. В однієї пацієнтки може бути одразу кілька фенотипів захворювання.
Загрозу становить уже другий фенотип: кісти руйнують функціональну тканину яєчників, знижують оваріальний резерв і можуть спричинити незворотну неплідність. Третій фенотип практично знищує якість життя жінки й складно лікується через серйозну поширеність та глибину вогнищ. Саме тому варто приділяти увагу виявленню ендометріозу на ранній, поверхневій стадії: ефективне лікування запобігає прогресуванню хвороби й убезпечує жінку від ускладнень.
На ранніх етапах розпізнати захворювання важко, це потребує неабиякого досвіду лікаря та сучасного діагностичного обладнання.
Поверхневий огляд у дзеркалах або кольпоскопія не можуть виключити внутрішні та екстрагенітальні форми хвороби. Популярне в гінекології УЗД актуальне на другій стадії, на першій – лише в окремих випадках (те ж саме характерно і для МРТ). Гістероскопія дасть цінну інформацію лише при внутрішньому ендометріозі матки.
Просунуті стадії хвороби виявити простіше, проте проблемою стане ефективне лікування ендометріозу.
У більшості пацієнток ендометріоз виявляється тоді, коли вони звертаються до гінеколога з приводу тазового болю. Однак хвороба завдає набагато більше шкоди. Кісти схильні до розриву з небезпечними кровотечами, неплідність може стати незворотною, аномальні маткові кровотечі та рясні місячні створюють ризик анемії. Ба більше, у 1–3 % жінок ендометріоїдні кісти трансформуються в злоякісні пухлини (малігнізуються).
Чи можна запобігти ендометріозу – наразі невідомо. Однак зменшити ризик захворіти можна: лікувати запальні процеси статевих органів (в тому числі й венеричні інфекції), вести відповідальне статеве життя. Найефективніший підхід – супровід професійного гінеколога та профілактичні огляди.
ЦИТАТА ЛІКАРЯ
«Золотим стандартом» діагностики із 100 % інформативністю вважається лапароскопічна діагностика: огляд малого таза та черевної порожнини за допомогою мініатюрної камери з джерелом світла. Це – повноцінна, хоча й малоінвазивна операція, призначається вона тоді, коли лікарі мають обґрунтовану підозру щодо ендометріозу, однак неінвазивні методики не дали повної клінічної інформації.
Ендометріоз – хронічне, підступне захворювання, що призводить до безпліддя, провокує хронічний тазовий біль та найсерйозніші ускладнення. Причини ендометріозу достеменно невідомі. Консультація компетентного гінеколога, діагностика та індивідуальне лікування дають змогу контролювати хворобу та зберегти фертильність. За перших тривожних ознак (біль унизу живота, порушення циклу, дискомфорт під час сексу) не можна зволікати – потрібна допомога лікаря. Спостереження – найкращий спосіб зберегти жіноче здоров’я у всіх його аспектах.
