Симптоми, знайомі сотням тисяч людей в Україні: вранішня скутість і нездатність зранку розігнути стегно, біль та хрускіт при ходьбі в кульшовому суглобі тощо. Багато в кого подібні ознаки відчуваються одразу з обох боків. Так проявляється патологічний процес, що призводить до руйнації кульшового суглоба. Потенціал консервативної терапії при цій групі захворювань дещо обмежений, тому щороку в нашій країні проводиться понад 32 тисячі операцій з ендопротезування кульшового суглоба (хоча є дані, що потребують такої операції до 100 тисяч людей).
Звісно, операція потрібна не завжди: раннє виявлення проблем зі стегном, консультація кваліфікованого ортопеда та дотримання лікарських рекомендацій дають можливість контролювати коксартроз, призупинити руйнівні процеси. Однак іноді ліки та здоровий спосіб життя стають неспроможними й людина постійно живе з болем, з обмеженням рухливості. У подібних випадках ендопротезування – втручання, яке усуває ці негаразди та повертає якість життя.
Кульшовий суглоб працює за принципом шарніра: головка стегнової кістки розміщується у вертлюговій западині сідничної кістки, утримується там численними зв’язками, одна з яких розміщена безпосередньо в суглобі. Суглобові поверхні головки стегна та вертлюгової западини вкриті щільним та гладким гіаліновим хрящем, який бере на себе неймовірні навантаження. Під час ходьби на кульшовий суглоб припадає п’ятикратна вага тулуба людини, під час бігу чи руху сходами – семикратна.
Товстий шар суглобового хряща (5–6 мм) і природна змазка (синовіальна рідина) забезпечують вільні рухи стегном навіть в умовах перевантаження. Та за певних обставин компенсаторні механізми стають недостатніми. Хрящ на стегновій головці та в западині стирається, тоншає, змінюється його структура, він розволокняється, ще сильніше травмується і запалюється. Тоді й з’являється перший біль.
Кульшовий суглоб працює за принципом шарніра: головка стегнової кістки розміщується у вертлюговій западині сідничної кістки, утримується там численними зв’язками, одна з яких розміщена безпосередньо в суглобі. Суглобові поверхні головки стегна та вертлюгової западини вкриті щільним та гладким гіаліновим хрящем, який бере на себе неймовірні навантаження. Під час ходьби на кульшовий суглоб припадає п’ятикратна вага тулуба людини, під час бігу чи руху сходами – семикратна.
Товстий шар суглобового хряща (5–6 мм) і природна змазка (синовіальна рідина) забезпечують вільні рухи стегном навіть в умовах перевантаження. Та за певних обставин компенсаторні механізми стають недостатніми. Хрящ на стегновій головці та в западині стирається, тоншає, змінюється його структура, він розволокняється, ще сильніше травмується і запалюється. Тоді й з’являється перший біль.
Операція з ендопротезування – крок, до якого вдаються тоді, коли немає іншого способу полегшити стан людини: позбавити болю, повернути рухливість. Клінічне рішення про втручання лікар приймає за сукупністю ознак:
- вкрай незадовільна оцінка якості життя самим пацієнтом;
- повністю вичерпано потенціал консервативних методик лікування;
- рентген, КТ чи МРТ показують, що кульшовий суглоб зазнав грубих та незворотних змін.
Спричинити такі проблеми здатні різні захворювання та стани.
Ураження кульшового суглоба триває певний час, інколи – роками. Симптоми наростають, усе гірше контролюються медикаментозними засобами. І згодом людина взагалі перестає відчувати ефект від ліків.
Біль не вщухає в спокої, навіть посилюється, коли людина ляже. Скутість зберігається понад 30 хвилин. Під час рухів стегном відчувається скрегіт, хрускіт. Суглоб візуально деформований, нога прагне вивернутися в неприродному положенні. М’язи стегна зменшуються, атрофуються.
Такі симптоми свідчать, що суглоб зазнав критичного пошкодження, ресурс консервативного лікування вичерпано і треба розглядати ендопротезування.
ЦИТАТА ЛІКАРЯ
Інколи перші симптоми пошкодження кульшового суглоба не дуже явні. Наприклад, у людини болить коліно, пацієнт із цими скаргами відвідує лікарів, але в колінах нічого незвичайного не знаходять. Або виявляють певні зміни і призначають лікування, яке не дає тривалого очікуваного ефекту. Бо головний процес вище: страждає кульшовий суглоб. – коментує Макаров Василь Борисович, ортопед-травматолог, хірург клініки NOVA CLINIC
Щоб визначити оптимальний момент для операції, було розроблено спеціалізовану анкету Oxford Hip Score (OHS) – Оксфордська шкала кульшового суглоба. Опитувальник складається з 12 запитань про біль і здатність до повсякденних дій (надіти взуття, сісти та вийти з авто, піднятися зі стільця тощо). Кожне запитання оцінюється від 0 до 4 балів, а підсумковий результат вкладається в діапазон від 0 до 48, де вищий бал означає кращу функцію суглоба та менший біль.
Вважається, що людина набирає за цим опитувальником 19 балів і менше, пацієнта краще готувати до операції: якість життя після ендопротезування кульшового суглоба вірогідно буде кращою, ніж нині.
Анкета зручна тим, що переводить розмиті скарги «мені важко» в конкретні цифри, які можна порівнювати в динаміці. Їх лікарю зручніше врахувати в комплексі з результатами рентгену та інших методів діагностики.
Сам протез має вигляд керамічного чи полімерного шарніра з металевою ніжкою (фіксується в каналі стегнової кістки). Головка шарніра сполучається зі штучною западиною (її зовнішня поверхня сферично випнута й розміщується у вертлюговій западині сідничної кістки).
Узагальнений алгоритм втручання з ендопротезування кульшового суглоба:
- ставиться знеболення (зазвичай – спінальна анестезія);
- знезаражується шкіра в ділянці операції;
- робиться надріз над суглобом, ортопед отримує доступ до його капсули, розсікає її;
- зруйновану головку висікають, вертлюгову западину очищають до щільної кістки;
- рухома частина ендопротеза ніжкою фіксується в каналі стегнової кістки, а чашка – у сідничній кістці таза;
- рану зашивають, людину переводять у післяопераційну палату.
Тривалість втручання – до 90 хвилин.
Як підбирають ендопротез:
В ортопедії застосовуються кілька різновидів ендопротезів, оптимальний із яких допомагає обрати ортопед. Що стосується операції, то найпоширенішими є два види ендопротезування: із цементною фіксацією та без неї (пресфіт).
У першому випадку місця, куди встановлюється протез, попередньо обробляються спеціальним полімером (цементом). Речовина безпечна для організму, за 10–15 хвилин стає твердою та фіксує ендопротез. Цементне ендопротезування доречне для людей із низькою щільністю кісткової тканини та з обмеженими репаративними ресурсами (пацієнти похилого віку, хворі на остеопороз тощо).
Безцементна фіксація актуальна для молодих людей зі збереженим потенціалом кісток до відновлення. Деталі ендопротеза для прес-фіт фіксації мають рифлену поверхню і просто запресовуються на свої місця. Організм заповнює нерівності на металі кістковою тканиною та буквально зрощує імплант із кістками.
Реабілітаційний період поділяється на два етапи: ранній та пізній. Перший починається з наступного дня після втручання, його мета – відновити м’язи та краще зафіксувати протез у кістках. Людину вчать рухатися на милицях, згодом – з тростинкою. Також у перші дні проводиться профілактика тромбозів, інфекційних ускладнень, контроль післяопераційного болю. За кілька днів пацієнт виписується, реабілітація після ендопротезування кульшового суглоба триває: проводяться масажі, заняття з лікувальної фізкультури.
У пізньому реабілітаційному періоді (десь через 3–4 тижні після операції) потрібно продовжити лікувальну фізкультуру за індивідуальним комплексом вправ, проходити періодичні огляди в ортопеда.
Помірні навантаження дозволяються вже за 8–12 тижнів, а на повне відновлення потрібно до 4 місяців. На цей термін впливають стан людини, здатність до відновлення кісток та дотримання лікарських рекомендацій.
Якість реабілітації напряму впливає на ефект від операції. Адже встановити імплант мало: треба дати йому органічно інтегруватися в організмі, привчити тіло до нових можливостей. Цей процес не можна проходити поспіхом, він має бути послідовним та поступовим.
Практично всі пацієнти, яким операцію робили за показаннями, засвідчують покращення якості життя після операції по заміні кульшового суглоба. Особливо це відчувають люди, для яких фізична активність була способом життя.
Заняття важкою атлетикою, звісно, варто переглянути, однак повернутися до бігу чи фітнесу цілком можливо. Ба більше: доречно. Доведено, що фізична активність після ендопротезування кульшових суглобів не збільшує ризик ускладнень чи повторної операції. Головне – дотримуватися поступовості: почати з ходьби, тривалих прогулянок і потім переходити на біг.
Операція сама по собі здатна позбавити виснажливого болю в кульшових суглобах. Однак головне завдання – максимально відновити рухливість стегна і функцію суглоба. Це автоматично повертає людину до звичного активного життя.
Це питання ми вже вище згадували, але не завадить розглянути його детальніше. Адже крім можливостей, заміна кульшових суглобів на штучні вимагає і дотримання певних умов, особливо, до завершення реабілітації. Обмеження тимчасові, але критично потрібні, особливо в перші післяопераційні тижні.
Найважливіше – суворе дотримання всіх лікарських рекомендацій, починаючи від догляду за післяопераційною раною, завершуючи позою для сну.
Друге стосується поступового збільшення навантажень. Графік занять і вправ лікар складає індивідуально, з огляду на динаміку відновлення в конкретного пацієнта.
Третє – допоміжні засоби (ходунки чи милиці) не є ознакою неповноцінності людини. Це необхідна й тимчасова вимога протоколу відновлення. Вони розвантажують суглоб, поки він ще не готовий до повноцінної роботи, полегшують перехід від звичної кульгавості до правильної ходьби, вирівнюють таз і спину.
І четверте – суворий самоконтроль. У побуті не можна робити різкі рухи, розгинати чи відводити ногу понад допустимі кути, сідати та вставати повільно, спираючись на руки тощо. У програмі реабілітації не можна нехтувати вправами, пропускати заняття чи змінювати рекомендований реабілітологом комплекс.
Проблеми з кульшовим суглобом поширені серед людства, розвиваються з різних причин і можуть призвести до руйнування цього важливого зчленування. І медики мають вдосталь ресурсів, щоби тримати процес під контролем та роками зберігати людині якість життя.
Та коли суглоб зазнає незворотних критичних змін, а скутість та біль стають невгамовними, треба вдаватися до ендопротезування кульшового суглоба. Операція, коли робиться за показаннями, не лише позбавляє болю. Втручання повертає здатність до рухів, до самообслуговування. У прямому сенсі рятує від тяжкої інвалідизації.
Шлях до відновлення рухливості непростий, і професійно проведена операція – лише перший етап. Наступна фаза, реабілітація, дає можливість повною мірою реалізувати потенціал ендопротезування.
Тому боятися ендопротезування не треба. Навпаки, не варто терпіти біль до останнього, іноді варто самим спитати ортопеда, чи не час розглянути операцію.
- Koc TA Jr et al. Hip Pain and Mobility Deficits-Hip Osteoarthritis: Revision 2025. J Orthop Sports Phys Ther. 2025 Nov;55(11):CPG1-CPG31. doi: 10.2519/jospt.2025.0301. PMID: 41165671.
- Lützner C et al. Indication Criteria for Total Hip Arthroplasty in Patients with Hip Osteoarthritis-Recommendations from a German Consensus Initiative. Medicina (Kaunas). 2022 Apr 22;58(5):574. doi: 10.3390/medicina58050574. PMID: 35629991; PMCID: PMC9146188.
- Varacallo MA, Luo TD, Johanson NA. Total Hip Arthroplasty Techniques. [Updated 2023 Aug 4]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2026 Jan-.
- Pentland V, Thompson Z, Dayimu A et al. Survivorship of modern total hip replacement to 30 years: systematic review, meta-analysis, and extrapolation of global joint registry data. The Lancet, 407, 855-866
Ерозія шийки матки – це не страшний діагноз, рівнозначний шийковому безпліддю чи передраковому стану. Часто це просто опис клінічної картини, яку бачить гінеколог під час огляду.
Медичний центр «NOVA CLINIC» пропонує проведення гінекологічні операцій із використанням сучасних методик та інноваційного обладнання. Усі хірургічні втручання виконуються відповідно до міжнародних стандартів лікування з дотриманням суворих норм асептики та антисептики.